Главком Главком ·

Не маю добрих прогнозів для України на 2018 рік

Серед нас, інтелектуалів, – тих, хто заробляє собі на хліб писанням, – є особливий вид фантазії чи, якщо хочете, утопії: втекти від цього світу на рік-два у пустелю, монастир чи просто усамітнитись у своєму кабінеті. І там написати щось, що відрізнятиметься від щоденних коментарів, а проникатиме глибше, творитиме нові сенси й полишить за собою слід на майбутнє.

Особливо сильно такі захцянки буяють у часи кризи – коли світ, у побудову якого ми так сильно ангажувалися, валиться на наших очах і його уламки, здається, поховають наші надії.

Найдивніше у цій фантазії: вона справді діє. Доказ – низка великих творів, що постали в часи безнадії: «Мукмінадія» Ібн Халдуна, «Правитель» Макіавеллі, «Кандід» Вольтера, «Поневолений розум» Мілоша тощо.

Прийшов і мій час пофантазувати. На наступний рік не маю добрих прогнозів для України – ні політичних, ні економічних. Ні, Україна не розвалиться і не зникне з карти. За роки своєї незалежності вона не раз і не два показала, що є стабільною конструкцією. Скільки б там не говорили про її занепад чи розпад, вона все не падає і не падає. І, надіюся, не впаде. Вона в тому стані, коли, у згоді з першим рядком нашого гімну, і вмерти не може – але й жити нормально у неї ніяк не виходить. Скільки б ми не писали й не закликали владу, громадянське суспільство, нашу молодь до цивілізаційного стрибка, Україна все ніяк не скочить, а навпаки, занурюється все нижче й нижче.

Я хочу взяти паузу, принаймні на найближчий рік чи два. У випадку із читачами «Країни» ця пауза полягатиме у зміні жанру: хочу відпочити від політики. Тому не коментуватиму політичні події, залишаючи це для іншої колонки, яку веду в журналі «Новое время». Але перед тим як розпрощатися з цим жанром, дозвольте поділитися своїми мріями: якою я бачив би майбутню Україну і ради якої я далі працюватиму, щоправда, іншими засобами. Це має бути країна з валовим продуктом щонайменше $10 тис. (в еквіваленті) на душу населення та середньою тривалістю життя не нижче 75 років. Щоб головним святом у ній було не 24 серпня, а 1 грудня – не коли незалежність звалилася на українців, а коли вони самі її вибрали, свідомо, відповідально і, що важливо, стратегічно правильно. Замість гімну «Ще не вмерла» чи «Вже не вмерла» я хотів би мати наш духовний «Боже Великий єдиний» – гімн надзвичайної музичної краси і тексту, сповненого національної гідності. Хотів би, щоб Київ був звільнений від свого столичного статусу, де «бабло перемагає добро». А столицю перенесли в інше, менше місто, якого менше шкода, але яке від цього сильно виграло б – скажімо, в Умань чи Маріуполь. Щоб президент України після свого терміну мав такі самі статки, як і перед посадою, – і щоб за цим стежила окрема комісія. Та і взагалі, аби Україна нарешті звільнилася від цього іга «дітей Кучми» – Ющенка, Януковича, Порошенка, Тимошенко. І щоб керівником держави була людина зовсім з іншого тіста: молода, інтелігентна й значною мірою байдужа до привілеїв, які приносить влад

Главком
Читайте полный текст новости «Не маю добрих прогнозів для України на 2018 рік» на сайте Главком.
УПОМИНАЕМЫЕ ПЕРСОНЫ В СЮЖЕТЕ:
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ
ВАМ ЭТО БУДЕТ ИНТЕРЕСНО
НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ

Обработано новостей за сегодня: 2017
Сайт работает в тестовом режиме. Свои предложения и замечания присылайте на gottstat@gmail.com
© 2017 «Gottstat.com». Все права защищены.
Использование любых материалов, размещённых на сайте, разрешается при условии ссылки на Gottstat.com.